В час економічної кризи люди рятуються як можуть і економлять також на чому можливо. Нещодавно ряд місцевих видань повідомили про те, що в Івано-Франківській області несподівано зріс попит на гуманітарний секонд-хенд. Кореспондент «Острова» відвідав центральний промисловий ринок в Івано-Франківську і на так званому «п’яному базарі», де десятки людей торгують секонд-хендом, поцікавився ситуацією в цьому бізнесі. Однак все виявилося зовсім інакше, ніж пишуть місцеві ЗМІ. Насправді, тут відчувається страшенна криза, покупців все менше і менше і попит на товари так званої «гуманітарки» зовсім не збільшується. Василь, продавець одного з лотків каже: «Не йдуть торги, виросла собівартість, люди не мають грошей. Трапляється, що взагалі нічого не продається. Не вигідно зовсім продавати секонд-хенд. От вчора 70 грн. вторгував, фактично на нуль вийшов. Витрати у нас дуже великі. Товар у євро беру, собівартість зросла. У нас все через адміністрацію йде: 270 грн. наперед платимо, потім по 3 грн. кожного дня. А ще вантажник, камера зберігання - виходить видатків більше ніж на 1000 грн. в місяць. А заробітку стабільного нема». Звичайно, підприємців можна зрозуміти: вкладені кошти не повертаються, а жити потрібно. Є проблеми і з місцевою владою. Говорити на диктофон торговці категорично відмовляються - бояться репресивних заходів з боку адміністрації ринку. А проблема, як повідомила продавець Світлана в тому, що «за оренду ціну постійно піднімають. Місцева влада погано ставиться – підняла ціну за оренду землі десь на 20-30%, а це – наші гроші. Ми зверталися до них, нам лишень відмовки приходять, кажуть, що рішень не буде ніяких, сидіть мовчіть. Наш власник – приватне підприємство – ВОТУМ за оренду ціну постійно піднімає. Плата складається з 2 частин: орендна плата і поденна, 18 грн. вдень і 1350 грн. – за місяць. Раніше було вигідно, а зараз взагалі нічого не продається. Деякий товар віддаємо дешевше, ніж брали, деякі товари платились в валюті, а віддається по курсу, що був раніше, тому не виходить навіть на покриття собівартості товару. Даєш дешевше, ніж купуєш тільки для того, щоб вижити на даний момент». Є ще в Івано-Франківську і оптові склади на яких «затарюються» секонд-хендом торговці з інших областей. На даний момент така форма роботи продовжується, хоча товар дорожчає в перечисленні на гривні і в цьому головна проблема для оптовиків. Підприємець Олександр з Хмельницького приїжджає регулярно до Івано-Франківська за оптовим товаром: «За тонну дешевого одягу просять 500 доларів (50 центів за кілограм). Цей товар знаходиться у мішках і побачити, який саме одяг чи взуття ти береш неможливо. Третину одягу при перебиранні можна відразу викидати або продавати за копійки». Далі в розмові з Олександром дізнаємося, що «секонд-хенд в Україну поступає переважно з країн Європи. Там у них є контейнери для збору гуманітарки, які влаштовані як поштові скриньки: кинути легко, а от вийняти неможливо. Ці речі відправляються на спеціальну фабрику, де обробляються і сортуються. Частину шлють як гуманітарну допомогу в Африку, а щось краще продають нашим комерсантам причому за безцінь. Гуманітарка коштує пів євро за кілограм. У нас товар уже дорожчає через митні збори, податки, оренда, а ще через хабарі». Є ще одна проблема для оптовиків: купуючи товар тюками на вагу, вони не знають про вміст мішка. Тому часом можуть знайтися там товари досить високої якості, наприклад, шкіряні куртки, дублянки чи модні джинси. А можна й знайти просто хлам, який годиться хіба на тряпки для миття підлоги. «Одного разу, - каже Олександр, - отримали в мішку голландські національні капелюхи та дерев’яні капці. Хтось там викинув ці речі, які мають виключно сувенірне значення, продати таке тут можна хіба колекціонерам. Ще гірше, коли попадаються старомодні кремплінові жіночі блузки та штани, які в нас були у моді ще в 70-тих роках. Такі речі вже точно не продаси». Серед лотків з секонд-хендом стоїть специфічний запах порошку, яким пересипали це вбрання для кращого зберігання на складі і транспортування. Можливо це частково лякає потенційних покупців, проте як твердять власники крамничок, закуповуються тут не тільки люди бідніші за статком, але й заможні особи, а часом навіть модники, адже багато товарів можуть бути досить рідкісними і навіть ексклюзивними. Проте, перша ознака на цьому ринку - настрій продавців пригнічений. Валентина, яка до недавна мала кілька точок з продавцями, тепер вимушена торгувати сама у своїй крамничці: «Якщо раніше вдавалося зацікавити людей: «беріть оптом, дешевше віддам», то сьогодні люди на таке вже не йдуть, беруть тільки те, що потрібно, досить часто згадують: «тепер вже не ті часи, щоб так грішми розкидатись». Вчора торгом задоволена, а попередні 2 дні – зовсім ні – продала 2-3 речі вдень, а так 10-12грн. вдень. В листопаді ситуація була значно краща, ніж тепер. В нас халати фармацевти беруть, я кажу їм: «у вас зарплата піднялась, ціни на ліки зросли 50-60%», вони кажуть: «ні, нам скоротили зарплати, аптеки закривають в зв’язку з тим, що висока оренда і орендарі не в змозі сплатити». У нас земля трошки дешевша. на сусідньому ринку ціни піднялися, люди жаліються. Чекаємо, що може дійсно долар впаде, бо від нього всі ми залежні». Отож, продавці загалом не втрачають надії на краще, дискутують про велику політику: хтось критикує уряд, хтось президента, хтось і Америку за світову кризу. Але підходять нові покупці і торгівля триває далі, життя продовжується... Андрій Мева, «Остров»
